Роз'яснення про порядок надання відпусток за сумісництвом
Згідно з ч. 2 ст. 21 КЗпПУ працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці укладанням трудового договору на одному або водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Згідно ст. 2 КЗпП, Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про відпустки”, право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Це право забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на ії період місця роботи посади (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Відповідно до зазначеного, щорічна основна відпустка сумісникам має бути надана такої самої тривалості, як і іншим працівникам відповідної професії, які працюють з повним робочим часом й оплачена відповідно до законодавства. Виплата компенсації за невикористану відпустку в разі звільнення також провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.
Версія для друку